Вони - чи не єдині, хто в перші дні аварії на ЧАЕС не одягали респіраторів і захисних костюмів. Вони оберігали перших осіб Радянського Союзу в Чорнобилі. Та попри серйозну підготовку, вони, як і решта, виявилися безсилими перед радіацією. Перші дні трагедії очима співробітників дев'ятки КДБ. 

Дев'ята служба КДБ - аналог нинішнього управління держохорони. Та попри близькість до перших осіб, для кадебістів аварія на ЧАЕС стала несподіванкою - як і пересічні громадяни, вони дізналися про трагедію лише згодом.

В'ячеслав Онуфрієв, співробітник 9-ї служби КДБ України 1986 року:

- Первая информация прошла слушком таким небольшим накануне 1 мая. Я не могу сказать, кто скрывал, во всяком случае наша служба прямо оповещена не была и мы все работали в полном объеме.

На відміну від свого колеги Євген Головня про лихо дізнався особисто. В арсеналі технічних засобів охоронці мають пристрій на кшталт лічильника Гейгера. Під час підготовки до параду прилад почав зашкалювали.

Євген Головня, співробітник 9-ї служби КДБ України 1986 року:

- Но тоді різницю між тим, що було перед цим, ми використовували, і тим, коли це було на перше травня. Ми були в 4 ранку і відчули цю різницю.

- А де це було?

- На Хрещатику.

Одними з найперших про аварію дізналися керівники дев'ятки. Нині зізнаються - розмови про це забороняли.

Володимир Никитюк, перший заступник керівника 9-ї служби КДБ України 1986 року:

- То, що це була страшна звістка, про це ніхто не говорив, просто потрібно було догадуватися, були получені дані із своїх джерел, ми не могли ні з ким ділитися, я знав, що це дуже серйозно.

У перші дні аварії державні охоронці вирушили до епіцентру аварії. Вони мали убезпечити маршрут і місця перебування поважних делегацій. Водночас розуміли, що перебування в зоні небезпечне. Та попри це вони чи не єдині, кому не видавали респіраторів та захисних костюмів.

Євген Головня, співробітник 9-ї служби КДБ України 1986 року:

- Люди були в халатах, шапочках, респіраторах, а ми були в костюмах, галстуках, туфельках.

Костянтин Пироженко, співробітник 9-ї служби КДБ України 1986 року:

- Нам не давали запобіжників і даже ще раз виїжав, і потім ще, я не знаю, скільки ми отримали. Але той костюм, в якому я був 2-го числа, довелося його закопати в целофановому пакеті.

- А де закопали?

- На Оболоні під озером.

Оперативники пригадують - паніки не було. Це тому, що не всі ліквідатори усвідомлювали силу безконтрольного атому.

В'ячеслав Онуфрієв, співробітник 9-ї служби КДБ України 1986 року:

- Молодые ребята, солдаты, которых привезли в Чернобыль, до пояса разделись - солнечный день, был ветер, шел от станции. Разделись, загорали. На все увещевания не делать этого относились весьма.

Свою дозу опромінення тоді отримали і співробітники Комітету держбезпеки. Та про шкоду  здоров`ю чоловіки воліють не говорити. Щороку ветерани  державної охорони України приїздять на ЧАЕС вшанувати ліквідаторів. Кажуть, як і всі тоді, вони просто виконували свою роботу.