Пригоди маленького Назара. Дворічний хлопчик непомітно пішов з дому і загубився. Зникнення дитини батьки помітили надвечір. Уся сім'я почала пошуки самотужки. Але марно. Тож звернулися до рятувальників. Через холод і дощ шансів знайти дитину живою меншало з кожною годиною. Хто допоміг знайти малюка і у якому стані дитина? Історія з Тернопільщини.

Дворічного Назарчика пильнувала бабуся на хуторі Трачуках Кременецького району. Як хлопчик вийшов з будинку - старенька не вгледіла. Що дитини немає вдома, родичі помітили вже о шостій вечора. Кинулися шукати. Спочатку робили це самотужки, а потім викликали рятувальників.

Сергій Данилин, речник Управліня Держслужби з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області:

- Одразу на місце події було направлено оперативну групу управління з держслужби надзвичайних ситуацій України в Тернопільській області.

Рятувальники зі службовими собаками і добровольці-селяни. Одну маленьку дитину шукали 163 дорослих. Шукали на горищі, заглядали в кожну шпаринку, в яку лише можна. Утім, Назарчика ніде не було.

- Ми всьо в радіусі кілометра, ліс, поле, то взагалі. Радіус кілометра обійшли повністю все.

Надворі швидко сутеніло. Холод і дощ. З кожною годиною шансів знайти дитину живою ставало дедалі менше. А пошуки тривали вже 7 годин. Тож лісничий вирішив спитати підказку в місцевої ворожки. Знахарка сказала - не там шукаєте. Дитина не в лісі, а в полі.

Сергій Данилин, речник Управліня Держслужби з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області:

- Близько другої години ночі стомленого, змерзлого та зляканого хлопчика було знайдено.

Виснажена дитина, згорнувшись калачиком, спала на холодній землі. Рятувальники розбудили хлопчика, заспокоїли та відвезли додому.

- Є малий. Є живий, здоровий. Привіт, привіт, привіт. Знімай, знімай.

Згорьовані батьки не тямилися від щастя. Переляканий хлопчик наче осиновий лист тремтить від холоду і страху. Тож замерзлі ручки та ніжки активно розтирають. А ще дитину відпоюють теплим чаєм.

- Дайте йому теплого пити. Не гаряче? Ні, воно нормальне. Тихо, Настя, не дрожіть. Давайте я. Що, руки трясуться у вас?

Мати Назарчика ще довго не могла оговтатися від шоку, тому рятувальники заспокоювали й жінку. Хлопчик швидко відходить від стресу і починає знайомитися зі своїми рятівниками - службовими собаками. 

- Погладь, погладь песика ручкою. Хароша собачка.

Від переохолодження Назарчика врятував теплий одяг. Нині здоров'ю дитини нічого не загрожує. А рідні хлопчика обіцяють - віднині очей із дитини не зводитимуть.