У Сумській області компанія хлопчаків собі на забавку копала землянку в кучугурі на околиці Шостки. Найсміливіший заліз усередину. Останнє, що почули його друзі – «Там тріщина!». Наступної миті тони піску обвалилися.

Діти мовчазні, а вчителька у сльозах: до школи сьогодні не прийшов 6-класник Сергійко Лях. На його парті - квіти і знімки.

Алла Денисенко, класна керівниця: «Эту белокурую голову обнять всегда хотелось… Я их вообще, бывает, обнимаю, а он стеснялся, что его учителя обнимают. Всё время куда-то летел, наверное, жизнь прожить спешил…»

У покинутій кучугурі хлопець разом із друзями копав землянку. Завзяті підлітки прорили вже метра півтора углиб, коли пісок обвалився.

Олександр Литвин, постраждалий: «Забрались всередину – Сергей там копал. И как раз он говорит: «Там трещина» и всё обрушилось. Потом меня достали, начали раскапывать. У меня спина болела. Как вылез, не помню».

Сашкові поталанило – він стояв на вході до землянки, в нього легко травмовані ніс та спина.

Олег Штогрин, головний лікар Шосткинської районної лікарні: «По попереднім прогнозам, місяць ліжкового режиму і хлопець стане на ноги. Все у нього буде гаразд».

Сашкові боліла спина, ще двійко хлопців утекло, а дехто просто сміявся. Відкопувати ліпшого друга кинувся Борис.

Борис Абрамов, друг загиблого: «Мы с Коляном сами начали откапывать. Не нашли, побежали за лопатами. Откопали, за капюшон вытянули, за руки вытянули. Откопали до пупа. Я побежал мамку звать и мужика увидел, позвал. Он достал его полностью».

Поки відкопували - Сергій помер: пісок стиснув груди і хлопець задихнувся.

Василь Диль, заступник керівника Шосткинського МВ міліції: «Если бы взрослый был на месте, такой страшный случай можно было бы предотвратить. Если из наших материалов будет усматриваться, что владелец должен был оградить это забором и принять меры к охране этого участка травмоопасного, направляем материалы в прокуратуру вплоть до возбуждения уголовного дела».

Купа піску - насправді залишки пункту сортування картоплі. Колись колгоспна власність, потім – місцевої агрофірми.

Валерій Йонинко, директор агрофірми: «Детей гоняли постоянно мы, но дети есть дети… Это помещение было продано в 2005 году. Это бывшее картофельное хранилище. Там стоял сортировальный стол, был продан еще в 2000 году. Но они его не разровняли. Они – «Золотой дым».

Товариство, про яке згадує директор агрофірми, від об’єкта ніби також відхрещується. За 10 днів міліціянти мають закінчити перевірку і з’ясувати, хто власник. Він, певно, знав про небезпечність кучугури – ще кілька місяців тому малюк бавився в піску і зламав руку. Купи тоді не прибрали, не поспішають і тепер. //Оксана Москаленко, Олександр Федчун, Сумщина, НТН