Замість свята останнього дзвоника - спущені прапори з жалобними стрічками, замість білих бантиків – чорні пов’язки. Дитина втопилася.

Ірина Тодощук, заступник директора школи села Грозинців: «Це велика трагедія і для школи, тому ми останній дзвоник відмінили і перенесли його на неділю».

12-річний Владик був переконаний - у будці, яка стоїть біля берега - скарб захований. А далі, як то кажуть - і зумисне не придумаєш. Щойно хлопчик туди потрапив, халабуда почала відпливати на середину озера.

Вадим Бабчук, приятель загиблого: «Коли побачив, що на катамаранах до нього пливуть дорослі, перелякався і стрибнув у воду. Три рази винирнув і втопився».

Сумна статистика свідчить – утопитися можна й на мілині. Більшість дітей у невеличких містах тоне в неглибоких ставках. Допливе до середини, а назад – сил немає.

Вікторія Рубан, керівник центру пропаганди МНС Київської області: «Найбільша загибель людей припадає на вихідні дні і на святкові дні, коли багато людей виїжджають. До речі, це часто і люди з Києва, які виїжджають на природу».

У містах ситуація інша. Тут головне знайти обладнаний пляж. Щороку перед відкриттям сезону дно ретельно очищають. Цьогоріч, приміром, комунальні рятувальники витягли 9 тонн сміття. Непотріб у воді надто небезпечний для дітей, бо в ньому можна заплутатися, а на ньому можна посковзнутися.

Володимир Баканов, заступник керівника КП «Плесо»: «Я хочу попросить родителей, преподавателей. Не оставляйте их без присмотра. Эти признаки связаны с последним звонком, с выпускными вечерами. Они зачастую приводят к очень трагическим ситуациям».

А тому й готуються рятувальники дітей із води витягати. Навіть уже перелік місць підготували.

Володимир Баканов, заступник керівника КП «Плесо»: «Много людей гибнет в результате прыжков с моста. Это одна из самих опасных видов деятельности наших отдыхающих».

Скількох п’яних випускників витяг із води Володимир - уже не пам’ятає. Найпопулярніша забавка старших учнів – змагання, хто Дніпро перепливе. У Володимира навіть список згубних маршрутів є.

Володимир Ференський, водолаз-рятувальник: «Это места возле моста, где камни есть, где трудно сойти в воду. Можно поскользнутся на камнях, туда упасть. Возле мостов, где узкое течение, где есть водовороты. То есть если родители не смотрят за детьми, то это уже потенциальные жертвы».

Потягти на дно може навіть трава. А ще в річках іноді змінюється напрямок течії. Небезпечні й вітер на поверхні, дощ, зависока температура повітря. А тому Володимир дає поради, як діяти, коли йдеш на дно.

Владимир Ференський, водолаз-рятувальник: «Ну, во-первых, не паниковать, постараться отдышатся и доплыть. Потому что если человек запаниковал, то достаточно одной капли».

Геннадій плаває з пелюшок. Він 3 роки допомагав тренувати олімпійського чемпіона в Америці. Надивився, як там вчать. Повернувся в Україну і заокеанські методики застосовує тут. Каже – хочете, щоб дитина не потонула навіть за екстремальної ситуації – слід тренувати змалечку, щоправда, тільки з інструктором.

Геннадій Ключник, тренер із плавання: «Методика заснована на моторних навичках немовлят, коли вони повертаються на спину і набирають кисню, то так вони лежать. Але десь після шести місяців ці навички зникають».

А найпростіший спосіб, як не потонути – це просто думати своєю головою і не шукати зайвих проблем. Тоді і рятувальникам буде менше роботи, і гроші на заняттях із плавання зекономите. // Борис Сачалко, Олександр Кругліков, Аркадій Моос, Алла Спринчинат, НТН.