 |
  |
Відкопувати заіржавілий протитанковий набій Сергій і Василь узялися проти ночі. У поле, за три кілометри від села, заздалегідь принесли ліхтаря, лопати й міцну мотузку.
Подейкують, що про свої плани стосовно важкого металевого предмета чоловіки розповіли ледь не кожному. Головно для того, щоб люди знали: в німецького трофея 1944 року вже є хазяї.
Не врахували горе-металісти лише одного - брак знань піротехнічної справи. Вибух пролунав опів на третю ранку, «швидка» прибула за 10 хвилин.
Тетяна Лозинська, фельдшерка швидкої допомоги: «Освічуючи ліхтариками, ми підійшли до ями. В ямі лежала людина. Родичі кричали, що він ще живий. Але, опустившись до нього, я подивилась, що життєвих показників ніяких немає. Були дуже травмовані ноги, була відірвана кисть на руці, пульсу не було. Не було ніякого життєвого показника».
27-річному Сергієві поталанило більше. На відміну від дядька він не загинув. Проте матиме інвалідність. Нині чоловік у тяжкому, але стабільному стані перебуває в лікарні.
Сергій Онищук, лікар-травматолог Локацької ЦРЛ: «При огляді хворого я виявив, що у нього відкритий перелам передпліччя мінними осколками. П’ять ран лівого передпліччя, маса ссадин, посічені від вибуху ноги, обличчя, очні яблука». Уранці на місце трагедії прибули вибухотехніки. Поряд із ямою, де хазяйнували підприємливі волиняни, знайшли ще один заіржавілий предмет часів Великої Вітчизняної.
Виявляється, здетонувати він міг навіть від гуркоту. Нині від самочинного розбирання повоєнного начиння люди гинуть часто.
Головне Управління МНС Волині бідкається: мовляв, постійно застерігає населення, та не допомагає.
Торік у Ковелі за схожих обставин, розпилювання набою у приватному гаражі, тільки дивом не злетіла в повітря половина вулиці.