 |
  |
Усе трапилося на копанці за селом. Іринка та Аня прийшли сюди розважитися. Спершу палицею намагалися пробити у кризі дірку, а як не змогли, – стали ковзатися. Коли інтервал між дітьми був у п‘ять-шість метрів, під ногами щось тріснуло. Налякані дівчатка кинулися до берега, але добігти встигла лише одна.
Ірина Коренга, постраждала: «Я впала і чула, що я йду під воду. Руки померзли, рукавиці були мокрі, штани були мокрі, кофта, колготи. Все намочилося».
Анна Войцехівська, рятівниця: «Я взяла за руку тягну-тягну – не можу. Вона мені сказала саночки брати, я взяла санки і її витягла».
Половину з промоклого одягу дитина скинула дорогою додому. Батькам же сказала, що була на ставку одна і з ополонки, в яку потрапила, вибралася самотужки.
Та правда випірнула за кілька день. На уроці здоров‘я Аня обмовилася вчительці, як нещодавно витягла з води подругу з паралельного класу.
Ольга Войцехівська, мати маленької рятівниці: «Вчителька повірила, пішла в дівчинки тої перепитала – дійсно так було. От зробили лінійку в школі Аню, назвали героїнею, вручили ляльку. Але вчителька, перед тим, як ішли на канікули, розповіла як треба поводитися на льоду».
Там, де дорослі панікують, шестилітня Аня повелася, як професіонал, - кажуть волинські МНСники і вже незабаром висуватимуть її кандидатуру на акцію «Рятувальник року».
Валентин Харахай, співробітник ГУ МНС України у Волинській області: «В першу чергу треба не панікувати, зберігати спокій. Бо паніка – це ворог самий більший. Потім ні в якому разі не кидатися, бо буде двоє потерпілих. Після того треба користуватися підручними засобами, що є: мотузка паски можна. Але щоб докинути до потерпілого, щоб він міг схопитися, щоб його можна було дістати».
Дівчатка охоче роздають інтерв‘ю. А тим часом їхні батьки ставлять свічки Богові за те, що врятував подруг від загибелі.