Гуманность или безнаказанность? В городе Бориславе, что на Львовщине, подозреваемого в разбойном нападении с применением оружия выпустили под домашний арест. Это позволяет новый Уголовно-процессуальный кодекс. Но гуманность судьи уже сказалась - грабитель исчез. Пострадавшие теперь боятся за свою жизнь.

- Ось наша спальня. Тут ми спали. В такому положенні ми побачили одного зі злочинців.

Посреди ночи Андрей проснулся от металлического холода возле головы. Над кроватью стоял вооруженный грабитель. А его сообщник в другой комнате прижал нож к горлу сына.

Андрей Бурмич, пострадавший:

- Він обертається до нас з пістолетом. Приставляє мені пістолет сюди до лоба, але ми побачили в другій кімнаті. Ось в цій кімнаті, на цьому дивані в нас спав син.

Разбойники всех связали, забрали из квартиры ценности и скрылись. Впрочем, Андрей сумел быстро высвободить руки и вызвал милицию. Правоохранители прибыли через несколько минут. По горячим следам схватили нападавших. Те как раз прятали награбленное у реки.

Василий Панасть, участковый инспектор Бориславского ГО милиции:

- В тій будівлі виявили невідомих. Підкравшись до них от сюдою, з-за горба, внєзапно, можна сказати. Запитали, хто там є, але тримаючи дистанцію - ми ж знали, що вони мають ніж, і зброю.

Когда грабители увидели правоохранителей - прыгнули в реку. Оперативники - за ними.

- Один з злочинців пішов от сюда, в напрямку. А за другим ми скочили, наздогнали його вон там.

Сообщник сбежал. Однако вскоре милиционеры застали его дома. Удивлению правоохранителей и возмущению ограбленных не было предела, когда председатель Бориславского городского суда одному из задержанных избрал меру пресечения - домашний арест. Вроде было мало доказательств его причастности к преступлению. Хотя пострадавшие разбойника узнали.

Андрей Бурмич, пострадавший:

- Але для нашого місцевого судді це не було достатньо доказів. А яких саме - тим, що спільник все таки здав його. Здав співучасника злочину. При ньому була та маска в кишені, в якій він находився у нас у хаті.

Подозреваемый из-под домашнего ареста сбежал, а у милиции нет специальных наручников с датчиками, которые дают возможность контролировать передвижение арестованного. Так что где он сейчас - неизвестно.

Любовь Бурмич, пострадавшая:

- Ми боїмося. От наприклад дитина в мене, 14 років. Вона пережила це все. Він ходить до школи. Він повертається зі школи. Він ходить на треніровки. Він має відказатися зараз від життя. Тому що преступник на волі.

Узнать у судьи, почему приняли такое гуманное решение, журналистам Свидетеля не удалось. "Его честь" в командировке. Прокуратура решение уже обжаловала.

Владимир Шурко, старший прокурор прокуратуры г. Борислава:

- Ми вважаємо, що дане рішення є незаконним, так як відносно підозрюваного зібрана більш ніж достатня кількість доказів для обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Андрей Бурмич, пострадавший:

- Як нам тепер бути в тій ситуації? Я розумію, що в нас є закони, ми хочемо йти, кодекс приймаєм - до Євросоюзу входити. Але чи достатня база? Чи достатньо нормальний менталітет наших українців для того, щоб виконувати цей кодекс?